САРКОПЕНІЯ ТА ОСТЕОПОРОЗ
На сьогоднішній день надзвичайна увага науковців приділяється вивченню асоційованих змін м'язової та кісткової тканин із віком [Lima R. M. et al., 2001; Stel V. S. et al., 2004; Sirola J. et al., 2006; Walsh M. C. et al., 2006; Kerr D. A. et al., 2007; Gnudi S. et al., 2007; Cui L. H. et al., 2007; Adamczyk P. et al., 2011; Kirchengast S., Huber J., 2012; Miyakoshi N., 2013; Sjöblom S. et al., 2013; Sunyoung K. et al., 2014]. Існує декілька гіпотез, які пояснюють даний зв'язок. Оскільки клітини кісткової та м'язової тканини мають спільне походження – зі стовбурових мезенхімальних клітин, велика увага надається вивченню поліморфізму декількох генів (рецептора андрогенів, естрогенів, катехол-O-метилтрансферази, ІФР-1, вітаміну D, міостатину) [Kaji H., 2014].
Встановлені численні ендокринні фактори, які впливають одночасно як на м'язову, так і на кісткову тканину. Серед них найбільша роль відводиться вітаміну D, гормону росту, інсулін-подібному фактору росту-1 та тестостерону. Також на стан зазначених тканин мають вплив естрогени, глюкокортикоїди, гормони щитоподібної залози, інсулін, лептин та адипонектин [Kaji H., 2014].
Доведено, що зниження знежиреної маси асоційоване з вузькими кістками й малою товщиною кортикального шару кістки. При цьому, збільшення м'язової сили призводить до посилення періостальної апозиції шляхом стимулюючого впливу на механорецептори остеоцитів [Gentil P. et al., 2007; Kerr D. A. et al., 2007; Orsatti F. et al., 2011]. Не менш важливий вплив на кісткову та м'язову тканини відіграють особливості харчування, фізичної активності та інші соціальні фактори [Orentreich N., 1984; Faje A., Klibanski A., 2012; Kaji H., 2014].
Проте, незважаючи на спільні фактори ризику та механізми втрати, процеси старіння м’язової та кісткової тканин із віком гетерохронні та достеменно не вивчені.
Доведено, що зниження маси скелетних м'язів та їх функції асоційовано зі зниженою мінеральною щільністю кісткової тканини (МЩКТ), підвищеним ризиком падінь, погіршенням якості життя, функціональних можливостей та відповідно, зростанням летальності пацієнтів [Walsh M. C., Hunter G. R., 2007; Burton L. A., 2010].
У роботі корейських учених Lee I. et al. встановлені вірогідно нижчі маса тіла, індекс маси тіла, апендикулярна знежирена маса та індекс апендикулярної знежиреної маси в жінок літнього віку із остеопорозом порівняно з жінками з показниками МЩКТ в межах вікової норми та остеопенією [Lee I. et al., 2016].
У дослідженні Verschueren S. та співавт.(2013) виявлено, що саркопенія асоційована зі зниженими показниками МЩКТ та остеопорозом (OR = 3,0; 95 % CI = 1,6-5,8) у чоловіків середнього та літнього віку. Частота саркопенії серед обстежених чоловіків склала 11,9 % [Verschueren S. et al., 2013].
Поворознюком В. В. та співавт. встановлено вірогідний регресійний зв'язок між показниками апендикулярної знежиреної маси та МЩКТ на рівні поперекового відділу хребта та шийки стегнової кістки (описано рівняннями лінійної регресії) (Апендикулярна знежирена маса (кг) = 14,511 + 1,951 х МЩКТ на рівні поперекового відділу хребта (L1-L4) (г/см2); r=0,19; t=2,92; p=0,004; Апендикулярна знежирена маса (кг) = 13,252 + 3,868 х МЩКТ на рівні шийки стегнової кістки (г/см2); r=0,27; t=4,24; p=0,00003). Частота пресаркопенії була вірогідно вищою в жінок у постменопаузальному періоді (n=290) із остеопорозом (21,2 %) та остеопенією (21,5 %) порівняно з жінками з мінеральною щільністю кісткової тканини в межах вікової норми (6,7 %) [Дзерович Н.І., 2014].
Протягом останніх років у літературі зустрічається новий термін – сарко-остеопороз (сарко-остеопенія) – поєднання саркопенії та остеопорозу (остеопенії), яке призводить до значного підвищення ризику падінь та виникнення низькоенергетичних переломів, зростання захворюваності та летальності.
На сьогодні проведено декілька досліджень, в яких вивчався зв'язок між саркопенією та остеопоротичними переломами.
Di Monaco M. та співавт.(2011) проводили вивчення стану м'язової та кісткової тканини в жінок, які перенесли низькоенергетичний перелом шийки стегнової кістки. Серед обстежених жінок 58 % мали саркопенію та 74 % – остеопороз. Після стандартизації за віком та періодом після перелому був виявлений вірогідний зв'язок між остеопорозом та саркопенією (p=0,03). Відносний ризик остеопорозу в жінок із саркопенією склав 1,80 (95 % CI = 1,07-3,02). У дослідженні Hida T. та співавт.(2013) у пацієнтів з переломом шийки стегнової кістки порівняно з контрольною групою виявлена висока частота саркопенії (р<0,05), наявність якої було визнано незалежним фактором ризику перелому шийки стегнової кістки [Burton L. A., Sumukadas D., 2010].
Таким чином, вивчення асоційованих змін м'язової та кісткової тканин із віком на сьогоднішній день є надзвичайно актуальним та потребує подальшого дослідження.
Згідно з даними Поворознюка В.В. та співавт. жінки з остеопоротичними переломами тіл хребців мають характерні особливості тілобудови: вірогідно нижчі показники мінеральної щільності та якості трабекулярної кісткової тканини, жирової та знежиреної маси порівняно з жінками без деформацій. Частота пресаркопенії є вірогідно вищою в жінок з деформаціями тіл хребців (14,6 %) порівняно з жінками без них (2,2 %) [Поворознюк В. В., Дзерович Н. І., 2014; Povoroznyuk V., Dzerovych N., 2014].
Враховуючи асоційовані механізми розвитку й втрати м'язової та кісткової тканини з віком, високу частоту пресаркопенії в осіб з остеопорозом та низькоенергетичними переломами, вагома роль у лікуванні остеопорозу та його наслідків повинна відводитись не тільки покращанню структурно-функціонального стану кісткової тканини, а й маси, сили та функції скелетних м'язів.
Із повною версією статті Ви можете ознайомитись у монографії
Поворознюк В.В., Бінклі Н., Дзерович Н.І., Поворознюк Р.В. // Саркопенія. – К., ПАТ «Віпол», 2016 – 180 с.
http://osteoporos.com.ua/uk/ukrainska-asociacija-osteoporozu/publikatsii/monografii